Шполянська Районна
Державна Адміністрація
Шполянський район, Черкаська область

Історична довідка

Швидкоплинний час історії Шполянського району нині сягає 95 – річного рубежу. І кожен рік є історією, без якої не може бути майбутнього.

Район, що розташований в південній частині Черкаської області, в центрі України на території 110533,07 га, було створено в 1923 році, територіально тоді він входив до Київської губернії.

Спочатку у його складі було лише 14 населених пунктів. Пізніше, в період з 1928 по 1959 рік, із зміною адміністративно-територіального поділу та ліквідацією ряду районів, таких як Матусівський, Вільшанський, Мокрокалигірський і Златопільський, до нього було приєднано ще 23 населених пункти. Остаточно територія Шполянського району відбулася у нинішніх межах в січні 1967 року.

Нинішній Шполянський район включає в себе 37 населених пунктів, в тому числі одне місто – Шполу та 36 сіл, тут проживає понад 44,8 тисяч осіб. 30 квітня 2017 року відбулися перші вибори до Шполянської ОТГ, до складу якої увійшли м.Шпола та с.Кримки, а пізніше приєдналося с.Скотареве.

29 жовтня 2017 року відбулися перші вибори до Матусівської ОТГ, до якої увійшли с.Матусів та с.Станіславчик.

На околиці с.Мар'янівка Шполянського району Черкаської області знаходиться  географічний центр території України з координатами:

  • 49о 01’ північної широти
  • 31о 29’ східної довготи.

Територія сучасної Шполянщини заселена людьми здавна.

Тут виявлені залишки поселень трипільської і черняхівської культур, збереглися скіфські кургани.

У 15-17 століттях на території району існували поселення Лебедин, Капустине, Матусів, Сигнаївка, Шпола та інші, які були опорними пунктами на кордоні з татарським степом.

Мешканці району брали участь у визвольній війні українського народу під проводом Б.Хмельницького, гайдамацькому русі та Коліївщині.

У 1793 році Шпола увійшла до складу Росії, а з 1799 року стала містечком Звенигородського повіту Київської губернії. Основним заняттям жителів було сільське господарство.

У першій половині 19 століття в Матусові, Лебедині та Шполі з'явилися цукрові заводи, потужність яких швидко зросла після скасування кріпосного права і використання вільнонайманої праці.

У 1866 році створено Шполянську волость, яка на кінець 19 століття стала значним хлібним, цукровим і робітничим ринком. Зростанню містечка сприяли введення в дію у 1891 році залізничної колії Христинівка-Шпола та виникнення таких форм господарювання як економії, в яких застосовувались 4-7-пільні сівозміни, плуги поліпшеної системи, культиватори і дискові борони. На початку 20 століття станція Шпола займала одне з перших місць у Київській губернії по вивезенню зерна.

Двічі на місяць у Шполі проводились ярмарки з оборотом 20000 рублів і двічі на тиждень - базари з оборотом до 2 тисяч рублів. На 1 січня 1900 року в Шполі вже налічувалось 1856 дворів і 10133 жителі.

Район межує з Смілянським, Городищенським, Звенигородським, Катеринопільським районами та Кіровоградською областю.

Через Шполу пролягає залізнична колія Львів-Донецьк, Львів-Запоріжжя, що з'єднує наш район із заходом, сходом і півднем країни.

Районний центр має автобусне сполучення з Києвом, Кіровоградом, Одесою, Вінницею, Уманню і селами району.

Відстань до обласного центру м.Черкаси – 75 км, до столиці України – Києва – 200 км.

На території району протікають річки – Шполка, Гнилий Ташлик, Велика Вись.

На сьогоднішній день Шполянщина – це хліборобський край, на землях якого працює 38 сільськогосподарських підприємств та 56 фермерських господарств.

Більш як 87 тисячі гектарів площі району займають сільськогосподарські угіддя, на яких жителі краю вирощують пшеницю, ячмінь, гречку, кукурудзу, сою, ріпак, соняшник та ін. Розвинуте також садівництво і тваринництво.

Промисловість району представлена 5 підприємствами, що займаються переробкою сільськогосподарської продукції, виготовленням скла та меблів.

В районі є нерудні копалини місцевого значення: граніти, глини, піски, які використовуються в господарстві, як будівельні матеріали. Поблизу с.Васильків у Прудянському кар'єрі добувають щебінь. Біля сіл Маслове, Капустине, Товмач, Ярославка на схилах балок є виходи каоліну та бетонітової глини, сіл Капустине, Іскрене, Васильків - запаси торфу, с.Журавка - бурого вугілля, які не розробляються.

В районі два державних заповідних урочища: Дар'ївське, Плосково-Зуєво та державна пам'ятка садово-паркового мистецтва – Лозуватський  дендропарк.

Підростаюче покоління набуває знань і виховується у 31 загальноосвітньому навчальному закладі, спеціалізованій школі-інтернат, міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, 31 дитячому дошкільному закладі.

 Про охорону здоров’я мешканців району дбають медики центральної районної лікарні, дільничної лікарні в селі Лебедин, 8 – ми лікарських медичних амбулаторій, 24 – х фельдшерсько-акушерських пунктів.

Шполянська земля виростила і вивела на широкі життєві дороги когорту знаменитих постатей, серед яких багато героїв  війни і праці, орденоносців, лауреатів державних премій, докторів наук, визначних державних діячів, генералів та адміралів, чемпіонів України і світу, заслужених працівників різних галузей, письменників, композиторів, художників, артистів.

У всі часи жителі Шполянщини звеличували рідний край трудовими і творчими звершеннями. І ці традиції успішно продовжують нові покоління.