Шполянська Районна
Державна Адміністрація
Шполянський район, Черкаська область

Інформує Шполянський районний відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області

Порядок надання додаткової відпустки у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах

 

   Законом України від 15.11.1996 и504/96-ВР «Про відпустки" (далі – Закон) встановлюються державні гарантії права на відпустки, визначаються умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також, для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

 

   Відповідно до частини першої статті 15 Закону, працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

 

  • на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому  та другому курсах у вищих навчальних закладах: першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 10 календарних днів, третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів, незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання – 30 календарних днів;

 

  • на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається  на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах: першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів, третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 30 календарних днів, незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання – 40 календарних днів;

 

  • на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації 30 календарних днів;

 

  • на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою  та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації – два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації – чотири місяці.

 

Державна допомога сім’ям з дітьми

 

 

   Сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелекту-ального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

   З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім’ях, держава надає батькам або особам,  які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та іншими законами України.

   Відповідно до статті 1 Закону України від 26.04.2001 № 2402-ІІI «Про охорону дитинства», багатодітна сім’я – це сім’я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. 

   До складу багатодітної сім’ї включаються, також, діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах,   до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

   Слід зазначити, що сім’ям з дітьми у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, надаються пільгові довгострокові кредити на придбання житла, предметів довгострокового користування та житлове будівництво.

 

Багатодітним сім’ям надаються такі пільги:

  • 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);
  • 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);
  • 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення
  • позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів;

   Важливо! Пільги щодо плати за користування житлом (квартирної плати), комунальними послугами та вартості палива надаються багатодітним сім’ям незалежно від виду житла та форми власності на нього.

 

Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги:

  • безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;
  • щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров’я із залученням необхідних спеціалістів, а також, компенсація витрат на зубопротезування;
  • першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
  • безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;
  • безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

   Батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

 

 

Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми

   Відповідно до статті 1 Закону України від 20.09.2011 № 3739-VI «Про протидію торгівлі людьми» (далі – Закон), торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

   Особою, яка постраждала від торгівлі людьми, є будь-яка фізична особа, яка стала об’єктом торгівлі людьми і визнана такою відповідно до положень вищезазначеного Закону.

   Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

   Згідно частини другої статті 14 Закону, особа, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право до прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, на забезпечення особистої безпеки, поваги,    а також на безоплатне одержання:

  • інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
  • медичної, психологічної, правової та іншої допомоги незалежно від місця проживання;
  • тимчасового розміщення у закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми

   Слід зазначити, що іноземець або особа без громадянства, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України, крім передбачених частиною другою статті 14 Законом прав, до прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має також право на:

    • безоплатне отримання послуг перекладача;
    • тимчасове перебування в Україні в порядку, встановленому законодавством

   Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

       -  інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;

  • медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
  • тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі
  • відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України
  • одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
  • допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.

 

                                                    Додаткова відпустка працівникам,

які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства

   Слід зазначити, що відповідно  до частини першої статті 1821 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971  322-VIII (далі – КЗпП України), жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років,  або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи  з інвалідністю з дитинства підгрупи  А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі),  а також, особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю  з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова  оплачувана відпустка тривалістю  10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів  (стаття 73 КЗпП України).

   Крім того, згідно частини другої статті 1821 КЗпП України, за наявності декількох підстав  для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати  17 календарних днів.

    Поряд з цим, згідно частини третьої статті 1821 КЗпП України, така відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 КЗпП України, а також, понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період   або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 КЗпП України.

   Варто зазначити, що відповідно до статті 75 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні  за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

   Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

   Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою  за передбачену частиною першою цієї статті.

   Також, згідно статті 76 КЗпП України, щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

  • за роботу із шкідливими  і важкими умовами праці;
  • за особливий характер праці;
  • в інших випадках, передбачених законодавством.

   Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

   Крім того, відповідно до частини другої статті статті 80 КЗпП України, щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період  або продовжена у разі:

  • тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
  • виконання працівником державних або громадських обов’язків,  якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи  із збереженням заробітної плати;
  • настання строку відпустки  у зв’язку з вагітністю та пологами;
  •  збігу щорічної відпустки з відпусткою  у зв’язку з навчанням.

 

Захист прав дітей

   Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України від    10.01.2002   2947-III (далі – СК України), дитиною є особа до досягнення нею повноліття.

   Малолітньою вважається дитина до досягнення 14 років,  а неповнолітньою у віці від 14 до 18 років.

   20 листопада 1989 року було прийнято Конвенцію ООН про права дитини, яка є угодою між країнами щодо дотримання прав дітей (набула чинності в Україні   з 27 вересня 1991 року).

   В національному законодавстві основними нормативно-правовими документи з питань захисту прав дитини є:

  • Конституція України від  28.06.1996   254к/96-ВР,
  • Сімейний кодекс України від    10.01.2002   2947-III;
  • Цивільний кодекс України  від 16.01.2003   435-IV;
  • Кодекс законів про працю України від  10.12.1971  322-VIII;          
  • Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001    2402-III;
  • Закон України  «Про органи і  служби у справах не­повнолітніх та спеціальні установи для неповноліт­ніх» від  24.01.1995   20/95-ВР;
  • Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 № 2789-III;
  • Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» від 21.06.2001 № 2558-ІІІ.

  Серед загальних прав дитини,  забезпечення яких гарантується міжнародним  та національним законодавством, виділяють наступні:

  • право на життя;
  • право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу;
  • право на безпечні умови для життя, здорового розвитку;
  • право на ім’я та громадянство;
  • право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального розвитку;
  • право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності;
  • право на свободу совісті та релігійних переконань;
  • право на отримання інформації,  що відповідає її віку;
  • право на звернення;
  • право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності;
  • право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та право на піклування батьків;
  • право на освіту;
  • право на майно та житло.

   Згідно частини першої статті 2 Конвенції ООН про права дитини, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини,  її батьків чи законних опікунів.

   Крім того, відповідно до статті 180 СК України, на батьків покладено обов’язок утримувати дитину. Таким чином, дитина має право на утримання з боку батьків  до досягнення нею повноліття.

   Також, законом передбачені випадки, коли право на утримання дитини зберігається й після досягнення нею 18 років,  а саме:

   - якщо дочка чи син є непрацездатними  і потребують матеріальної допомоги;                            

   - якщо дочка чи син, які не досягли  23 років, продовжують навчання, у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги                   .

   Варто звернути увагу, що відповідно до статті 35 Цивільного кодексу України, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

   Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування, за письмовою згодою батьків або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди може бути надана за рішенням суду.

 

Порядок поновлення актового запису цивільного стану

   Поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у разі його відсутності, що підтверджується документально. 
   Поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складання. На підставі поновленого актового запису цивільного стану повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану. 
   Заява про поновлення актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника при пред’явленні паспорта або паспортного документа. Громадяни України, а також іноземці, особи без громадянства, які проживають за кордоном, подають заяву про поновлення втраченого актового запису цивільного стану, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до дипломатичного представництва або консульської установи України.Відділ державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про поновлення актового запису цивільного стану.Питання поновлення актового запису цивільного стану розглядається у тримісячний строк з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
   Поновлення актових записів цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
   Разом із заявою про поновлення втраченого актового запису цивільного стану подаються: документи (виписки з них), які підтверджують дані, необхідні для поновлення актового запису цивільного стану; свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу тощо); інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті. Поновлення втрачених актових записів про шлюб, зміну прізвища, розірвання шлюбу, смерть проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України (свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, його копії, засвідченої нотаріально, відмітки (штампа) про державну реєстрацію акту цивільного стану в паспорті або паспортному документі), або на підставі рішення суду. 
   Рішення суду про встановлення факту державної реєстрації акту цивільного стану є підставою для поновлення актового запису цивільного стану. Рішення суду про встановлення факту народження, смерті в певний час, постановлене судом у разі неможливості їх реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану, є підставою для державної реєстрації таких фактів.
 

Республіка Білорусь – Апостиль!

    Документація, отримана людиною в одній державі, повинна пройти процедуру легалізації для подальшого використання в іншій державі. Без даної процедури, документ буде дійсним в країні видачі, але не матиме юридичної сили за кордоном. 
   Документація, з проставленим штампом, наділена юридичною силою у всіх державах, які перебувають у Гаазькій конвенції. За домовленістю між країнами, що підписали конвенцію, штамп має єдину форму і ставиться на чисту від тексту частину аркуша. Вимогою при легалізації документів, є проведення цієї процедури на території держави, в якій дані документи були видані.
   Апостилізація поширюється для всієї офіційної документації, виданої на території держав, які брали участь у підписанні відповідної конвенції в Гаазі. 
    Відповідно до ноти Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь щодо застосування Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року документи, які виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою та скріплені гербовою   печаткою приймаються на території Білорусії без  будь-якого спеціального засвідчення розглядаються   як   офіційні    документи  і користуються  доказовою  силою   офіційних документів  за умови,  що  вони  пересилаються  у  відносинах  між  компетентними  органами  в рамках   надання   правової   допомоги. 
     На документах, виданих компетентними органами України, які надаються на території Білорусії безпосередньо громадянами або юридичними особами має бути проставлено апостиль відповідно до вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.

   Таким чином, для дотримання принципу взаємності у відносинах України з Білоруссю, при пред’явленні фізичними та юридичними особами документів, виданих компетентними органами Республіки Білорусь, такі документи мають прийматися за умови їх засвідчення апостилем.

     Для проставлення апостиля можна звернутися до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.


 

Святкуймо День народження кохання 


1 рік чи 50? Різниці немає! Будь-який ювілей весілля може стати найкращим днем у Вашому житті! 
Шполянський районний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області запрошує бажаючих для проведення урочистих обрядів ювілейних весіль. 
З нашою допомогою ви зможете зробити подарунок, чи приємну несподіванку, з нагоди річниці ювілейного весілля вашим рідним або знайомим!


 

Захиснику! Ти маєш право  на правову допомогу від держави!

 

Права захисників України

 

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЖІНОК – КОМБАТАНТІВ

завантажити

 

Соціальні гарантії прав

членів сімей військовослужбовців

ЗАВАНТАЖИТИ

 

«Пільги, які передбачені  для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них»

завантажити

 

               Легалізація документів для використання за кордоном

               шляхом проставлення апостиля

                

   Легалізація документів — це офіційне підтвердження справжності документа, призначеного для використання за кордоном. Завдяки цій процедурі офіційні документи, видані в одній країні, можна використовувати в інший.

   Одним із видів легалізаці, в залежності від того, для якої країни призначені документи, є апостиль.

   Проставлення апостиля передбачено міжнародною Конвенцією, підписаною у Гаазі у 1961 році. Україна приєдналася до цієї Конвенції у 2004 році.

    Апостиль – це спеціальний штамп, який, відповідно до Гаазької конвенції 1961 року, ставиться на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць Конвенції.

   Це відповідне посвідчення документів некомерційного характеру, які громадяни України отримують в органах юстиції для того, щоб подати їх в відповідні компетентні органи за кордон.

    Документам, що видаються в Україні з метою пред’явлення в офіційні служби інших держав (учасниць Гаазької конвенції 1961 року), слід пройти спрощену процедуру легалізації. Цей спрощений порядок є наступним: уповноважені органи української влади ставлять на них особливий штамп, який називається апостилем і який не вимагає в подальшому жодного засвідчення або легалізації та визнається офіційними установами будь-якої держави, знову ж таки, в межах Гаазької конвенції (Австралія, Албанія, Андорра, Аргентина, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Великобританія, Венесуела, Вірменія, Греція, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Кіпр, Китай (тільки Гонконг і Макао), Латвія,  Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Македонія, Мальта, Мексика, Монако, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Панама, ПАР, Сейшели, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Швеція, Югославія, Японія та інші).

    Залежно від типу документа, на нього необхідно поставити:

    - апостиль у Міністерстві юстиції України (з 20.11.2015 впроваджено так званий «електронний апостиль», який оформлюють у відділах державної реєстрації актів цивільного стану України (ЗАГС);

    - апостиль у Міністерстві закордонних справ України;

    - апостиль у Міністерстві освіти та науки України.

    В органах державної реєстрації актів цивільного стану України (ЗАГС)  апостиль проставляється на офіційних документах, які виходять від органів юстиції (свідоцтва про народження, про смерть, про шлюб, про розірвання шлюбу та про зміну імені, витяги з Державного реєстру органів ДРАЦС), органів судової влади; на документах, оформлених державними і приватними нотаріусами; на виписках з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

    Апостиль звільняє ці документи від необхідності дипломатичної чи консульської легалізації. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і справжність печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ (ст. 5 Конвенції).

    Раніше громадяни, які щороку зверталися за цією послугою до Міністерства юстиції, мали декілька раз звернутися до органів юстиції - подати документи до Головного управління юстиції у своєму регіоні, далі управління направляло документи до Києва в Міністерство юстиції, і тільки в Мін'юсті українці з усіх регіонів могли отримати цей документ.

   Україна приєдналася до електронного сервісу, суть якого в тому, що громадяни за місцем проживання в будь-якому органі ДРАЦСу зможуть подати документи для посвідчення їх електронним апостилем. Ці документи опрацьовуватимуться електронною системою, на них накладатиметься електронний апостиль, і цей документ людина може отримати о в тому самому ДРАЦСі. Не потрібно їхати до Києва, не потрібно стояти в чергах.

    Будь-яка особа може із паспортом та відповідними документами, на яких необхідно проставити апостиль, звернутися до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

    Працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану за допомогою програмних засобів ведення Реєстру формує заяву, на якій заявник проставляє власний підпис. Після реєстрації заяви працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану виготовляє електронні копії документів шляхом сканування та розміщує їх у Реєстрі за допомогою засобів його ведення.

    Документи, подані для проставлення апостиля, розглядаються Міністерством юстиції України.

    За результатом розгляду заяви та поданих документів посадова особа Міністерства юстиції України проставляє апостиль або відмовляє у його проставленні, формуючи за допомогою програмних засобів ведення Реєстру відповідний електронний документ з накладенням власного електронного цифрового підпису. Відомості про проставлення апостиля або відмову у його проставленні вносяться до Реєстру.

    Реєстрація в Реєстрі відомостей про проставлення апостиля здійснюється з метою створення єдиної бази даних відповідних відомостей та спрощення перевірки факту проставлення апостиля і відповідності записів у ньому відомостям Реєстру та полягає у:

     - прийнятті документів, формуванні та реєстрації заяви;

     - розгляді документів, поданих для проставлення апостиля;

     - проставленні апостиля, або відмова у його проставленні;

     - видачі документів за результатом розгляду заяви.

    Відповідно до Порядку проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України, термін проставлення апостиля до 2 робочих днів. У разі необхідності отримання зразка підпису, відбитка печатки, а також здійснення перевірки достовірності документів строк розгляду документів може бути продовжено до 20 робочих днів.

   Плата за надання послуг з проставлення апостиля для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства складає 3 неоподатковувані мінімуми доходів громадян (51 грн.) та для юридичних осіб – 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн).

  Проставлення апостиля здійснюється за заявою будь-якої особи, яка подає відповідний документ, шляхом її особистого звернення до відділів ДРАЦС.

  Таким чином, із запровадженням Електронного реєстру апостиля значно спростився порядок подачі документів для проставлення апостиля та їх отримання. Громадянам не потрібно їхати до Києва, достатньо звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану та через 2-3 робочі дні отримати оформлені документи.

                                                                                                                                                                     Шполянський районний відділ

державної реєстрації актів цивільного

стану  Головного територіального

управління юстиції у Черкаській області

 

Що робити, якщо у свідоцтві про народження є помилки у вказівці імені,

дати народження та інших даних?

    Часто зустрічаються випадки, коли помилка в одній літері у документі може створити серйозну проблему. Помилки у паспорті, свідоцтві про народження, інших документах у написанні імені, прізвища, дати народження, місця народження призводять до величезних труднощів при оформленні спадщини, укладанні угод та в інших життєвих ситуаціях.

   Паспорт є документом, що засвідчує особу та підтверджує громадянство України. Він необхідний при укладанні цивільно-правових угод, здійсненні банківських операцій, оформленні документів тощо. Як виправити виявлену помилку в паспорті, яка була допущена не з вашої вини? При встановленні розбіжностей у записах - паспорт підлягає обміну. У даній ситуації потрібно звернутися до органу, який видав паспорт, а саме, до територіального підрозділу Державної міграційної служби. Необхідно у письмовій формі подати заяву, описавши проблему та вказуючи вимогу виправити помилку, допущену співробітниками даної установи. До заяви потрібно докласти 2 фотографії 3,5x4,5 см, паспорт, що підлягає обміну, документ в якому правильно вказано прізвище, ім’я, по-батькові (наприклад свідоцтво про народження, свідоцтво про реєстрацію шлюбу). Також необхідно сплатити кошти за оформлення нового паспорту, проте. Ви маєте право вимагати не стягувати їх з Вас, тому що помилка в паспорті допущена не з Вашої вини.

    Що робити, якщо у свідоцтві про народження є помилки у вказівці імені, дати народження та інших даних? Один з обов’язків відділу державної реєстрації актів цивільного стану - це виправляти неправильні або неповні відомості і навіть орфографічні помилки, які були допущені у свідоцтві про народження. Внесення змін до актових записів цивільного стану проводиться тільки за наявності достатніх підстав, які підтверджуються документально. В інших випадках питання внесення змін є предметом розгляду суду. Потрібно подати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заяву про внесення змін до актового запису цивільного стану про народження.

    З такою заявою можуть звертатися особи, щодо яких складено актовий запис, один з батьків, опікун, піклувальник дитини; опікун недієздатної особи, спадкоємці померлого, представники органу опіки та піклування при здійсненні повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подачу такої заяви.

    Для підтвердження достовірності поданих документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання про необхідність внесення змін або відмови в цьому. Підставою для внесення змін до актових записів також може бути рішення суду, в якому зазначено, які саме зміни необхідно внести до актового запису про народження. Виправлені помилки в актовому записі вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису про народження, після чого повторно видається або надсилається свідоцтво про народження.

 

Шполянський районний відділ

державної реєстрації актів цивільного

стану Головного територіального управління

юстиції у Черкаській області

 

З якого боку від чоловіка повинна спати і стояти в загсі дружина:

це запорука міцного і тривалого шлюбу

 

   Щастя в шлюбі і гармонійні відносини в парі залежать, в тому числі і від того, по який бік щодо чоловіка знаходитися жінка: прогулюючись в парку, сидячи в кафе і навіть засинаючи в подружньому ложі.

   Чоловіче і жіноче начало протилежні, але прагнуть доповнювати одне одного. Щодо того, що у кожного з подружжя є свій бік, якого вони повинні дотримуватися, існує кілька пояснень: деякі ведуть свій початок з доісторичних часів, інші мають релігійні традиції, треті пояснюються науковими фактами.

   Вченими давно встановлено, що у жінки активніше працює права половина мозку, яка відповідає за емоції і контролює ліву половину тіла. У чоловіка навпаки, сильніша активність лівої півкулі, яка відповідає за мислення і пов’язана з правою стороною тіла. Жінки сильніше психологічно, а чоловіки інтелектуально. Щоб захищати і підтримувати слабкі сторони один одного на енергетичному плані жінка повинна перебувати по ліву сторону від чоловіка. Таким чином, чоловік і жінка будуть складати єдине ціле, доповнювати і підсилювати слабкі сторони одне одного.

   Цікаво, що ще в первісні часи у жінки по ліву руку перебувала колиска з дитиною. У первісних людей було прийнято жінці перебувати зліва від чоловіка, а зліва від жінки йшли діти. Чоловік ніс у правій руці спис, яким захищав свою сім’ю від хижаків і ворогів.
   У народних традиціях вважалося, що чоловік завжди повинен тримати дружину біля свого серця – з лівого боку.

   Згідно з церковними традиціями на вінчанні наречена знаходиться з лівого боку від нареченого. Це пояснюється розташуванням ікон в церкві – зліва від вівтаря розташовується образ Діви Марії, а праворуч від вівтаря – образ Ісуса Христа.

   А в загсах раніше було прийнято розставляти нареченого і наречену “неправильно” – нареченого зліва, наречену справа. Винятки були тільки для військовослужбовців, поруч з якими наречені повинні були стояти зліва – щоб права рука нареченого була вільна для того, щоб віддати честь.

   Зверніть увагу, з якого боку ви перебуваєте від свого чоловіка, гуляючи в парку, віддаєте перевагу займаючи місце, сідаючи в кафе, лягаєте спати. Якщо місця – чоловік справа, жінка зліва – переплуталися і енергетичне ціле вашої пари порушено, замість підтримки слабкої сторони і підзарядки буде відбуватися розбалансування і розрядка.
   Простою мовою – чоловік і жінка міняються місцями в енергетичному плані і будуть виконувати не свою роль в подружжі, що впливає на гармонійні стосунки. Сучасні чоловіки часто ведуть себе як представники слабкої статі, а жінки звалюють на себе роль чоловіка.
   Якщо чоловік знаходиться зліва від жінки, вона на підсвідомому рівні ставиться і сприймає його як дитину, а не як сильного духом, здатного приймати правильні рішення, чоловіка.
   Проаналізуйте, з якого боку від чоловіка віддаєте перевагу знаходиться ви і чи гармонійно в ваших стосунках. Можливо для їх поліпшення потрібно просто поміняти полярність і зайняти своє місце поряд з чоловіком?